Дитина хоче бути хорошою. Бути хорошим, це так само існувати, бути, жити, як ніби “я є”, “я потрібен”. Це внутрішня потреба на якій будується мотивація. Коли дитині складно, і вона робить помилки, і якщо часто робить, вона чує на свою адресу оцінну думку, ярлик, який повісили дорослі – “ти ледар”, “тобі не можна довіряти”, “нічого з тебе не вийде”, “ти завжди … “(Список ярликів можна продовжувати). І в цей момент дитина перестає вірити в себе, сумнівається в своїй “хорошості”, починає дивитися на себе через призму ярликів дорослих. І найстрашніше і небезпечніше – перестає вірити в себе. І звідси частіше ростуть коріння негативної поведінки. Прагнення бути “поганим” – це зворотний бік бажання бути хорошим. Тільки дитина розчарована в собі, втрачена і вона не знає як це бути хорошою. Деякі діти ніколи не зможуть відповідати бажанням своїх батьків, тому що їх стандарти безнадійно високі і “поганість” посилюється.

 

• Кожен день помічайте в дитині хороше. Говоріть їй про це.
• Вірте в неї навіть коли опускаються руки.
• Перегляньте свої очікування (ваші високі очікування – відкидають дитину, і вона нехтує собою).
• Не соромте дитину, а допоможіть їй, навчіть її жити і приймати себе.
• Якщо вам здається, що ваша дитина “погана”, необхідно поміняти відносини, а не саму дитину.
• Будьте терплячі до помилок дитини, приймайте помилки як цінний досвід, з прийняттям обговорюйте.
• Не робіть дитину винною, щоб зробити її кращою. Часте звинувачення підсилює “поганість” дитини.
• Не поспішайте з покараннями, вони підсилюють “нехорошесті”, обговорюйте причинно – наслідкові зв’язки і природні наслідки її вчинку. Покарання часто батьки вибирають імпульсивно, посилаючись на свою логіку, яка більше зрозуміла батьками і часто не зрозуміла дитині. Важливо! Дитина повинна розуміти ЧОМУ це не можна, а не робити через страх покарання. Покарання не формує усвідомленість. Формування емпатії дитини за допомогою емпатії самих батьків по відношенню до дитини, підтримка і допомога – посилять внутрішню потребу дитини в “гарності” і потреба в покаранні піде.
• Розмовляйте з дитиною не тільки про уроки, а про її емоції, переживання, уникаючи оцінок.
• Намагайтеся бути другом для дитини не втрачаючи батьківського авторитету.
• Просіть пробачення у своєї дитини, і вона буде довіряти вам більше (дотримуйтесь свого прощення).
• Не ігноруйте потреби дитини (у близькості, в безпеці, у визнанні).
• Перестаньте кричати. Крик – це прояв батьківського безсилля. У крику – немає поваги до дитини. Часто принижена дитина – схильна до негативної поведінки. Потреба в “гарності” порушена.

 

Чим слабкіше стають наші відносини з дитиною – тим сильніше посилюється негативна поведінка. Дитина шукає заміну негативним ставленням. Однолітки, алкоголь, куріння, наркотики, комп’ютерні ігри – це анастезія від “поганості” дитини, заміна відносин, пошук і прийняття себе в нездоровому середовищі однолітків, де є подібні до нього.

 

Важливо пам’ятати, що найцінніше – це відносини з дитиною! Якщо у вас будуть довірчі відносини, дитина буде чути вас, так як вона буде почувати себе “цінною” для вас і їй легше буде слідувати вашим інструкціям.

 

Нехай ваші відносини з дитиною будуть живими і справжніми!

 

Автор – Наталія Простун, дитячий і сімейний психолог