Тиждень любові до себе! |

7 днів. 7 причин похвалити себе щодня та помітити хороше, що сталося.

Розвиваємо свою самооцінку, цінуємо себе, визнаємо свої зусилля, знаходимо підтримку одне в одного!

День 1

Ваші фрази мають містити слово “Я”. За що ви можете себе похвалити?

Кажуть, спочатку це важко, і назбируєш якісь дурниці – “налив/ла собі води, молодець”, але потім ця поверховість набридає і копаєш глибше, і нарешті, хоч це й страшно, дивишся на себе і визнаєш про себе хороші речі. Це неабиякий ресурс, перевірено

День 2.

Розумні люди кажуть, що розвиток людини (її особистих та професійних якостей) можливий з точки гарного ставлення до себе, а не самокритики. Доросла людина вміє проявляти себе, а не ховатися, знає свою цінність і приймає а не знецінює схвалення інших.

Саме тому нормальна самооцінка в сучасному світі така важлива, правда про це не знали в нашому дитинстві.

Зміни не робляться самі, тому варто звернути увагу на наше Я, на те що Я роблю, що вмію, що бажаю і т.д. Якщо дивитися на те, що в нас є (а не лише чого нема) – то можна отримати грунт під ногами, основу для подальшого розвитку та ресурсний фокус уваги щодня.

Підвищення самооцінки – це зміна звички думати про себе певним чином (наприклад, менше критикувати себе чи знецінювати, більше звертати увагу на хороше про себе, підтримувати себе як найкращого друга).

День 3.

Вчимося ставитись до себе добре.

Також трохи ідей для роздумів, на основі книги “Витончене мистецтво забивати на все”:

Нормальна самооцінка це чудово, і впевненість в собі це чудово, але також насправді чудова невпевненість. Бо якщо людина впевнена в усіх своїх поглядах та діях – вона закривається для розвитку, для нових можливостей, для навчання.

Бути невпевненим в чомусь це нормально, і навіть свої цінності варто час від часу перевіряти на предмет відповідності та реалістичності. Світ змінюється, ми змінюємось, це нормально.

І до речі, впевнена в собі людина не буде усім розповідати й демонструвати свою впевненість. Якщо в тебе це є, ти нікому нічого не доводиш, а якщо нема.. тоді намагаєшся показати що є.

Будьмо справжніми

День 4.

Ловіть ідейки для роздумів: про самоспівчуття та самопідтримку замість самокритики.

Багато психологів кажуть про те, що самоспівчуття має величезну силу: коли ми помиляємось, то замість засуджувати й знецінювати, варто вчитися підтримувати себе, як ми би підтримали друга чи подругу у скрутній ситуації.

Варто визнати, що напевно в нас були причини зробити так а не інакше, що такі були умови, чи не було ресурсу чи знань чи підтримки вдіяти іншим чином, чи нам було просто боляче і ми захищались.

Самоспівчуття відкриває двері до суму, до визнання власної слабкості (так, інколи ми слабкі, адже всі ми люди), але відсумувавши можна відпустити цю емоцію й рухатись далі.

“Ви можете бути собі найгіршим ворогом, або найкращим другом” – каже англійське прислів’я, давайте будемо з собою друзями.

День 5.

Ідейки для роздумів (на основі книги “Витончене мистецтво забивати на все”).

Життя сповнене проблем, так було й буде завжди, це варто прийняти й не очікувати протилежного, інакше від очікувань ідеальної картинки бувають розчарування). Навіть коли здійснюємо мрію, вона приносить нові проблеми, і так по колу). Щастя – це не відсутність проблем.

Щастя – це подолання проблем.

І часто саме негативний досвід кристалізує наші цінності, допомагає бачити найголовніше, краще розуміти себе.

З низькою самооцінкою, певно, те саме – це просто одна з життєвих проблем, яку варто визнати й присвоїти собі (це я до себе так ставлюсь, а не хтось інший). А далі – усвідомити, що навіть якщо вона з’явилась не з нашої вини, але все ж вирішувати її – це наша задача й відповідальність. І тоді поступово можна вирішувати цю задачу і насолоджуватись здобутим досвідом, розвитком та мудрістю).

День 6.

Ідейки для роздумів. Якщо дитині, яка вчиться малювати літери, постійно вказувати що вона зробила не так і хіба розумні діти так роблять – чи полюбить вона ці літери і навчання загалом? Чи любитиме себе? Чи захоче вчитися, пробувати щось складніше (де ризик помилок вищий) і розвиватися?

Навряд.

Ми хвалимо своїх дітей, щоб стимулювати до розвитку. І вони розквітають, отримуючи визнання, і це надихає на нові спроби попри помилки, і тим самим розвиває навички й впевненість.

Так само ми маємо хвалити і свою “внутрішню дитину”, себе самих – щоб розвиватися.

Підтримка творить дива. У будь-якому віці.

Запитання самим собі, для зміцнення самооцінки:

Що мені в собі подобається найбільше?

Що я роблю добре?

Що приносить мені задоволення?

День 7.

Ідейки для роздумів.

В радянському минулому ніхто нікого не хвалив, бо державній ситемі потрібне було слухняне суспільство, яке не вимагає більше, ніж йому дають.

Похвала надає людині сил, ресурсу. І саме в ресурсному стані з’являються бажання (“я хочу”, що дорівнює “я можу”) і підсилюється внутрішній критерій якості своїх вмінь, думок та вчинків.

Відсутність похвали та надмір критики, навпаки, позбавляє сил та бажань, і люди стають більш керовані, більш залежні.

Тож хвалімо себе, це наш вклад у власний ресурс, мрії та автономність, а також вклад у цивілізоване суспільство.

Втім, для втримання балансу, пам’ятаймо: хороша самооцінка – це добре, але важливо втримати баланс, і в гонитві від дуже низької до нормальної самооцінки не побігти далі, до сліпої самозакоханості та самовпененості, яка закриває двері до розвитку, пізнання й діалогу.

Часом ми добре ставимось до себе, а часом ми слабкі. Часом ми можемо все розрулити самі, а часом варто звернутися за підтримкою. Ми всі живі люди, і це нормально.