Ілюстрація Ролана Гаріґа до книжки «Як упоратися з монстрами»

 

Книжкові монстри, різноманітні чудовиська та страховиська, що їх так обожнюють зовсім маленькі та вже майже дорослі діти, здатні не тільки лякати своїх читачів, але й допомагати їм розбиратися у власних почуттях та емоціях. У цьому переконують прекрасні сюжети книжки-картинки «Там, де водяться диковиська» Моріса Сендака та бестселера «Голос монстра» Патріка Несса та Джима Кея, цю особливу функцію монстрів використовують у своїй серії картонок Кейт Бакнелл і Джулія Сіл, про це йдеться й у білінгві «Луї та його монстри» Ірени Карпи та Фіфі Брістош, у знаменитій пригодницькій епопеї Крессиди Ковелл «Як приручити дракона», а також купі інших популярних дитячих книжок. Якісь із історій пропонують читачам приборкати свого монстра, якісь допомагають потоваришувати з внутрішнім чудовиськом,  якісь — вчать знати, розрізняти та перемагати усіх чудовиськ навколо, а якісь — дають поради, як знищити своїх внутрішніх монстрів назавжди. Скільки емоцій і почуттів — стільки й монстрів. Скільки монстрів – стільки й сюжетів.

 

Як упоратися з монстрами, Катрін Леблан, Ролан Гаріґ

4+

Хтось боїться темряви, хтось висоти, хтось комашок, а хтось — води. І нічого надзвичайного у цьому немає, адже у всіх нас, і маленьких, і у великих, є свої фобії. І ці фобії, як і всі ми, надзвичайно різні. Саме ця банальна очевидність лежить в основі жартівливої французької книжки-картинки Катрін Леблан і Ролана Гаріґа «Як упоратися з монстрами». Книжки, яка перетворює наші абстрактні страхи на справжніх монстрів, але лише для того, щоби навчитися позбуватися кожного з них. Як саме? Дуже просто, використовуючи один із найпотужніших і найкращих відомих людству з давніх-давен методів боротьби зі злом — блискуче почуття гумору.

Які саме страхи втілює той чи інший монстр? Про це ми можемо лише здогадуватися. І це один із бонусів книжки, адже у читачів з’являється гарна нагода потренувати силу власної уяви та фантазії, а також можливість побачити у тому чи іншому чудовиську саме свій страх. Напевно ми знаємо лише загальну класифікацію страхів: монстри бувають велетенськими, малесенькими та дивними. Про все це авторка пише майже в академічному стилі, адже боротьба з монстрами — це не забавки, а серйозна справа. Щоправда, самі методи приборкування норовливих чудовиськ є дуже і дуже смішними. І це, як ви вже, певно, здогадалися, — черговий бонус книжки-картинки, оскільки додає історії жартівливості та грайливості, а читачам — хорошого настрою та впевненості у власних силах. Адже, якщо тобі вдалося побороти справжнього книжкового монстра, то подолати маленький страх у реальному світі — як собаці муху з’їсти.

Catherine Leblanc, Roland Garrigue Comment ratatiner les monstres? — P’tit Glénat, 2008.

 

У вас дракони, Кетрін Кейв, Нік Маланд

5+

Книжка-картинка «У вас дракони» поєднує дві речі, які ми дуже любимо всією Букмоллю, – драконів, які є одними з най-най-найдревніших книжкових монстрів світової літератури, і страхи. Головний герой книжки Бен захворів на драконів – не одного, а відразу кількох. Звучить незвично, але не поспішайте дивуватися, адже значно більше людей, аніж може здатися спершу, мають цю хворобу. Можливо, і ви теж. Що не дивно, адже здихатися драконів не просто, так само, як й ігнорувати їх: вони велетенські, жахливі та постійно йдуть слідом, де б ти не був і що не робив би.

Попри «казкову» атмосферу та метафоричне вживання «драконів», історія Кейв і Маланда досить точно описує фізичний і психологічний стан тривоги: тремтіння, запаморочення, жар і холод, ниття у животі. І вони дають свої, не зовсім медичні, та по-своєму слушні поради, які ми вирішили перекласти на випадок погіршення драконів:

“Приділяйте увагу своєму драконові щонайменше раз на день – дракони загостюються, коли їх не помічають. Пізнайте свого дракона. Назвіть його. Який він? Придивіться, а тоді намалюйте його. Якщо ви розсмішите свого дракона, він зменшиться – спробуйте розповісти йому жарт. Не забувайте багато обійматися. Обійміть когось просто зараз.”

Якщо скористатися цими порадами, стверджують Кейв і Маланд, одного дня ви можете прокинутись і більше не побачити дракона за спиною – вони зникають так само не очікувано, як з’являються. Так, авжеж вони можуть повернутися, та наступного разу буде легше і ви вже знатимете, що робити.

Kathryn Cave, Nick Maland You’ve Got Dragons. — Hodder Children’s Books, 2002.

 

Я і мій Страх, Франческа Санна

4+

Уже з назви книжки-картинки відомої дитячої авторки Франчески Санни «Я і мій Страх» можна зрозуміти, що монстр у ній, так само як і в книжці  «У вас дракони», уособлює страх. Але, на відміну від Кетрін Кейв, Франческа Санна не радить читачам позбуватися страху зовсім, а на відміну від Ніка Макаланда, зображує його не велетенським страшним дракониськом, а милим створінням, що нагадує хмаринку. Хмаринку, яка є для головної героїні справжнім другом, що супроводжує її, коли вона досліджує нове та невідоме, допомагає та вберігає, коли наражається на небезпеку. Та одного дня дівчинка переїжджає до іншої країни (тут одразу ж згадується сюжет іншої книжки Франчески Санни, «Подорожі», своєрідним продовженням якого є історія про Страх). І все змінюється. Її друг починає рости. З маленької милої хмаринки він стає велетенською хмарою Страху. Страху, що виходить за межі дозволеного та не дає дівчинці досліджувати новий світ, не дозволяє спілкуватися з іншими дітьми у школі, навіть спати вночі заважає! На щастя, дівчинка виявляється достатньо сильною для того, щоби поставити свого милого монстрика на місце, та достатньо уважною, щоби збагнути, що у кожного та кожного також є свій Страх. І якщо в когось він стає завеликим (а це, як свідчить сюжет книжки, не складно помітити), варто спробувати допомогти.

Безперечно, алегорія Франчески Санни дуже проста й очевидна, але це лише на користь історії. Адже, що б там не було, а вона таки працює, переконуючи читачів у тому, що всі ми здатні тримати своїх милих монстрів під контролем. Всі ми, попри те, що по-різному виглядаємо, поводимося та розмовляємо, дуже схожі. Та й простота цієї алегорії аж ніяк не применшує глибини, проникливості та зворушливості історії.

Francesca Sanna Me and My Fear. — Flying Eye Books, 2018.

 

Монстри існують. Чи ні?, Мануела Ольтен

3+

Цю книжку-картинку із самосуперечливою назвою, що одразу ж вмикає читачів, спонукаючи їх одразу ж думати та шукати відповідь, інакше можна схарактеризувати як коротку енциклопедію монстрів. Просвітлений оповідач, який на відміну від своєї старшої сестри, пречудово знає, що монстри існують, розповідає та показує читачам, де вони існують, що їдять і чим відрізняються поміж собою. Дотепна документальність і спів-гра ілюстрацій та тонких смужок тексту роблять цю книжку німкені Мануели Ольтен надзвичайно спокусливою для всіх шанувальників монстрів.

Та симпатії набік. Годі й говорити, що кожен монстр уособлює тут певну емоцію, почуття чи психоемоційний стан. І це вже цікаво, вже допомагає навчитися помічати, розрізняти та називати те, що, на жаль, дуже часто лишається непроартикульованим. Як от «Велика книга почуттів» Ґжеґожа Касдепке, але майже без тексту.  Та окрім того, показуючи сторінка за сторінкою найрізноманітніших створінь, історія зрештою приводить читача до останньої розгортки, де всіх персонажів намальовано разом: малих і великих, слизьких, скрадливих і галасливих. І кожен зображений обличчям до когось іншого, кожен знайшов собі пару чи друга: балакучий – сонного монстра, похмурий – веселого. Скажете, занадто політкоректна картина світу? Можливо. Та ми вкотре ідеалістично звертаємося до дитячої книжки про емпатію, переконані, що унаочнення розмаїтості світу, прийняття й усвідомлення того, що кожна з істот довкола нас має власну зовнішність, характер, а також точку зору і погляди здатні принести більше користі, ніж їхня протилежність.

Manuela Olten Monster finns faktiskt! Eller? — Bokförlaget Opal AB, 2012.

 

Очевидно, що всі ці книжки покликані як розважати маленьких читачів, так і допомагати їм краще розуміти свої емоції та керувати ними, тобто розвивати емоційний інтелект. Проте жодна з цих книжок не є повноцінними ліками проти страхів, тривожності та інших неприємних переживань. Жодна не здатна стати чарівною пігулкою, яка миттю вирішить усі проблеми. Ба більше, якщо дитина і справді має проблеми з емоційним розвитком, або переживає сильний стрес, страждає на певні фобії, такі книжки можуть лише нашкодити, адже взаємодія з книжкою — не такий легкий, як може здаватися, процес. Читацький досвід — це теж досвід. І про це не варто забувати.

 

Автор – Міра Київська

Джерело – bokmal.com.ua