«Мій чоловік каже, що це не дитина, а пекло на колесах… Ми називаємо її Дикункою. Учора моя мама зробила їй зауваження через стрибки на дивані… «Бабусю, все гаразд, я ж мушу поводитися як дикунка…»

Коли ярлик повішено, навіть якщо він не правдивий, люди зазвичай починають поводитися відповідно до набутої характеристики. Це і є «ефект Пігмаліона».

Але впливають ярлики не лише на дітей, а й батьків! Коли ми говоримо щось образливе про свою дитину, то автоматично сприймаємо її як «ворога» та «загрозу», звідси – й підвищений рівень адреналіну в крові, та закладене природою бажання «бити чи тікати».

Ситуація може змінитися кардинально, якщо змінити ярлики з «негативних» на «позитивні» і побачити в дитині друга, а не суперника. Адже на кожну рису дитини можна подивитися з іншого боку, побачити в ній сильні сторони.

 

Спробуйте зробити цей експеримент і описати свою дитину з позитивної точки зору:

Замість «вимоглива» – сказати «має високу планку»

Монстр, божевільна – Творча

Руйнівна – Допитлива

Непокірна – Принципова

Непередбачувана – Поступлива

Плаксива – Емоційна

Груба – Чесна

Вибухова – Пристрасна

Любить сперечатися – Майбутній адвокат

Уперта – Цілеспрямована

Прискіплива – Перебірлива

Диктатор – Вольова

Зациклена – Зосереджена

Негнучка – Незламна

Виснажує цілком – Енергійна

Галаслива – Запальна

 

Такі слова налаштують на позитив і батьків, і дітей, які почувши це – зможуть вислухати прохання дорослого й піти на діалог.

А якщо хтось захоче навішати ярлик на Вашу дитину (наприклад, «Ваш син дуже впертий») – просто і спокійно підкажіть альтернативу: «Ви знаєте, він і вдома такий заповзятий». Ці слова змінюють точку зору.

 

Інформація на основі книги «Виховання надзвичайної дитини. Порадник для батьків надто активних, емоційних, вразливих, чутливих і наполегливих дітей», М.Ш. Курсінка.

 

Ілюстрація: Anna Chernyshova

Джерело – НеБийДитину