Чесно кажучи, в сучасному інформаційному просторі думок про це або мало, або немає одностайності.

Тож давайте поговоримо.

Ми знайшли ось такі поради канадського психолога Джордана Пітерсона. Вони звучать дещо категорично, втім можуть наштовхнути на роздуми та дискусію:

«Іноді людей ображають, бо вони НЕ МОЖУТЬ дати здачі.

Так буває з тими, хто фізично слабший за своїх недругів. Це найтиповіша причина, з якої одні діти чіпляються до інших.

Нерідко людей ображають і через те, що вони НЕ ХОЧУТЬ давати здачі.

Так часто буває, якщо особа за типом свого темпераменту співчутлива та готова на самопожертву, а ще коли вона видає гучні стражденні звуки, якщо на неї нападають (дітей, які більше плачуть, ображають частіше).

А ще таке відбувається з людьми, які вирішили, що всі форми агресії, навіть почуття гніву, неправильні з морального погляду.

Я бачив людей, які терплять тиранію, замикаючи в собі емоції й не намагаючись захиститися. Часто це люди, які мали надто агресивного і владного батька.

Здатність гніву та агресії виливатись у жорстокість залежить від уміння нашого первинного єства протистояти гнобленню та змушувати нас рішуче йти вперед у моменти невпевненості та небезпеки.

Коли природна агресія похована надто глибоко, співчутливі та м’які люди нездатні пробудити в собі праведний гнів і захистити себе.

Звісно, якщо ви можете вкусити, це не означає, що ви мусите. Та якщо навчитися контролювати свою агресію, це зменшить імовірність того, що вам доведеться безпосереднім чином її застосовувати.

Якщо ви твердо кажете «ні», коли вас лише починають діставати, тоді у ворога залишиться менше простору для агресії. Сила тиранії заповнює весь простір, який їй дають. Люди, які відмовляються активізувати свої захисні механізми, лишаються беззахисними не менше за тих, які не можуть відстояти свої права через явний дисбаланс фізичної сили.

Наївні беззахисні люди, як правило, керуються простими аксіомами: усі люди, у принципі, хороші; насправді ніхто не хоче ображати інших; погроза силою (і, звісно, її використання) – це неправильно. Тільки погані люди ображають інших, а я хороший, тому не буду нікого ображати.

Та ці аксіоми зазнають краху перед лицем недоброзичливців. А буває й гірше. Ці наївні переконання можуть стати своєрідним запрошенням до образ, адже хижаки заточені на полювання на здобич, яка мислить саме так. За таких обставин ці миролюбні аксіоми треба модернізувати. Коли мої пацієнти переконані, що з хорошими людьми не може статися чогось поганого, я звертаю їхню увагу на сувору реальність їхнього гноблення.

Коли наївні люди усвідомлюють, що здатні відчувати гнів, це їх шокує. Коли настає мить пробудження і колись наївні люди бачать у собі паростки зла та небезпеки, їхній страх слабшає. У них з’являється більше самоповаги. І потім, можливо, вони починають протистояти тиранії.

Бачать, що можуть і мусять боротися.

Мова тіла людини може притягувати або відштовхувати агресію. Позитивний посил мови тіла здатний поширюватися на інших людей.

Наприклад, якщо ви маєте погану поставу, горбитеся, схиляєте голову і загалом маєте переможений вигляд, тоді ви й почуватиметеся маленьким, переможеним і слабким. Реакція довколишніх лише посилюватиме це відчуття. Люди оцінюють одне одного за розміром і поставою. Якщо ви здаватиметеся невдахою, усі до вас так і ставитимуться. Якщо ви випростаєтеся, усі сприйматимуть вас інакше.”

 

Психолог Джордан Пітерсон, скорочені уривки з книги «12 правил життя», правило 1 «Спину – прямо, плечі – назад».

 

Ілюстрація – Christine Roussey

Джерело – НеБийДитину