Корисності

Аналіз сімейного права країн членів Європейського Союзу. Республіка Болгаріа.

Міністерство юстиції Республіки Болгарія

Правові терміни, що використовуються в болгарському законодавстві про батьківську відповідальність та опіку — це «батьківські права та обов’язки» та «здійснення батьківських прав». Концепція включає всі права та обов’язки, які мають батьки щодо неповнолітніх дітей.

Болгарське законодавство проводить відмінність між неповнолітніми, які не досягли 14 років, та неповнолітніми від 14 до 18 років. Права батьків здійснюються стосовно обох вікових груп дітей.

У разі усиновлення права та обов’язки, які стосуються усиновленої особи та усиновителя та його родичів набувають статусу такого як між родичами, при цьому права та обов’язки між усиновленою особою її нащадками та родичами припиняються.

!У рішенні про розлучення суд також зобов’язаний виносити рішення щодо здійснення батьківських прав, особистих стосунків та утримання дітей, народжених у шлюбі, а також щодо використання сімейного будинку з урахуванням інтересів дітей.

Суд вирішує, кому з подружжя будуть надані батьківські права і встановлює заходи щодо здійснення цих прав, врегульовує питання особистих відносин між дітьми та їхніми батьками та питання утримання дітей. При виборі батьків для здійснення батьківських прав суд оцінює всі обставини, враховуючи найкращі інтереси дітей, заслуховує думку батьків і дітей, якщо вони старше 10 років.

Загальне правило полягає в тому, що обидва батьки виконують батьківські права спільно та окремо.

Закон містить чіткі положення щодо прав бабусь і дідусів на підтримку контактів з дитиною.

Неповнолітні діти мають жити зі своїми батьками, якщо важливі причини не вимагали іншого. У разі відхилення від цього зобов’язання, суд постановляє повернути дитину батькам, на прохання батьків і після заслуховування думки дитини, якщо вона старше 10 років.

Кожен з батьків може самостійно представляти дітей віком до 14 років і давати згоду на судовий позов для дітей у віці від 14 до 18 років тільки в їх інтересах.

Нерухоме і рухоме майно дітей, які не досягли повноліття, за винятком швидкопсувних, можуть бути відчужені, обтяжені заставами тільки з дозволу районного суду за звичайним місцем проживання лише у разі необхідності чи очевидно на користь дітей. Подарунки, відмови, кредитування та забезпечення боргів інших осіб під заставу, іпотека або гарантії, наданні дітьми, які не досягли повноліття, є недійсними.

!Якщо поведінка одного з батьків загрожує особі дитини, вихованню, здоров’ю або майну, районний суд приймає відповідні заходи у найкращих інтересах дитини за власною ініціативою або на прохання іншого з батьків або прокурора, розміщуючи дитину у належних умовах, якщо це необхідно.

Ці заходи також вживаються, якщо один із батьків не в змозі здійснити батьківські права внаслідок стійких фізичних або психічних захворювань, довгострокової відсутності або інших об’єктивних причин.

!Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав у наступних особливо серйозних випадках: якщо не піклуються про дитину, без поважної причини не здійснюють виплати на утримання на довгостроковій основі, або помістили дитину в спеціалізовану установу та не забрали дитину протягом шести місяців від дати коли мали забрати.

Судові провадження у справі про припинення батьківських прав пред’являються до районного суду з власної ініціативи або на вимогу іншого з батьків або прокурора. У всіх випадках обмеження або припинення батьківських прав суд також визначає заходи щодо особистих стосунків між батьками та дітьми.

Суд може відновити батьківські права у випадку нових обставин або на прохання батьків.

Суд повідомляє муніципалітет за місцем проживання батьків про припинення батьківських прав або їх подальше відновлення для призначення опікуна для неповнолітніх віком до 14 та від 14 до 18 років.

!На прохання Управління з соціального забезпечення суд може надати розпорядження про розміщення дитини за межами сім’ї, якщо батьки померли, невідомі, позбавлені батьківських прав, обмежені у батьківських права або не піклуються про дитину на довгостроковій основі з об’єктивних причин або без поважної причини, коли дитина є жертвою домашнього насильства та існує серйозна загроза її фізичному, психічному, моральному, інтелектуальному та соціальному розвитку. Дитина розміщується в соціальній установі або в прийомній сім’ї, у тому числі у випадках, передбачених статтею 11 Гаазької конвенції 1996 року про захист дітей.

Якщо батьки, які живуть разом, не згодні з питаннями, що стосуються батьківських прав, суперечка передається до районного суду, де заслуховуються батьки, та у разі необхідності, дитина. Рішення суду може бути оскаржено відповідно до загальних правил.

!Якщо батьки не живуть разом і не можуть дійти згоди щодо того, хто буде опікуватися дитиною, суперечка вирішується районним судом області, за місцем постійного проживання дитини, після того як її думку заслухають, якщо що вона досягла 10 років. Рішення суду може бути оскаржено відповідно до загальних правил.

Батьки можуть укласти досудову угоду про розподіл та виконання батьківських прав та обов’язків, домовленості про контакт дитини з тим із батьків, який не має батьківських прав, але ці угоди не є юридично обов’язковими. Попри існування договору, будь-який з батьків може порушити справу про порушення батьківських прав або на контакт з дитиною, і суд вирішить, яким чином батьківські права будуть застосовуватися з цього моменту, попри досудову угоду. Нормативно-правова база також є однаковою для контактів дитини з тим із батьків, який проживає окремо.

Відповідно до Закону про посередництво (медіацію), сімейні спори можуть бути предметом медіації, але домовленість відносно батьківських прав стає юридично обов’язковою лише після її чіткого схвалення судом відповідно до Цивільного процесуального кодексу.

Суддя може розв’язати будь-яке питання, передане до суду, включаючи місце постійного проживання дитини, який із батьків буде мати батьківські права, які заходи будуть існувати для контактів між дитиною та іншим із батьків, права батька на відвідування та доступ, обов’язок виплати аліментів на дитину, вибір школи, ім’я дитини тощо.

Якщо суд вирішує, що один із батьків має виключну опіку над дитиною, чи означає це, що він чи вона можуть розв’язувати всі питання, що стосуються дитини, без попереднього консультування з іншим батьком?

Як правило, батьки, які мають одноосібну опіку, приймають рішення про повсякденне життя дитини, включаючи, наприклад, яку школу дитина буде відвідувати. Існують певні випадки, коли потрібна згода обох батьків, наприклад, у разі видачі дитині документів, що посвідчують особу, або коли дитина залишає місце постійного проживання, незалежно від тривалості або мети подорожі, включаючи свята.

Якщо суд вирішує, що батьки мають спільну опіку над дитиною, що це означає на практиці?

Коли в батьків не спільне місце проживання, суд зобов’язаний видати наказ, за яким регулюються батьківські права та питання забезпечення, а також як буде реалізовуватись право на контакти з іншим із батьків. Немає обмежень щодо угоди між батьками стосовно судового рішення про розширені заходи на контакт між дитиною та другим із батьків. Поширені умови у шлюбних справах — проводити час з іншим батьком – це два чи більше неробочих дні на місяць та фіксована кількість тижнів під час шкільних канікул.

Справи, що стосуються батьківських прав, дотримуються загальних процедурних правил.

Якщо справа розглядається в рамках справи про розлучення, батьки можуть звернутися до суду з проханням встановити тимчасові заходи щодо здійснення батьківських прав та домовленостей про контакт дитини з двома батьками. Сторони у справі можуть отримувати правову допомогу за загальними умовами відповідно до Закону про правову допомогу.

Рішення районного суду підлягають оскарженню в обласному суді відповідно до загальних правил протягом двох тижнів з моменту отримання копії рішення.

Примусове виконання рішення суду відбувається відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Він містить чіткі положення про обов’язок виконувати або утримуватися від певних дій та обов’язок передавати дитину. Рішення виконується державним чи приватним виконавцем, обраним заявником.

Рішення про батьківську відповідальність, видане судом в іншій державі-члені, виконується на основі Регламенту Ради (ЄС) № 2201/2003 від 27 листопада 2003 року, визнання та виконання рішень у судовому порядку та з питань батьківської відповідальності, а також Статті 621 Цивільного процесуального кодексу (діє з 24 липня 2007 року).

Заява про визнання та виконання рішення, винесеного іноземним судом, або рішення іншого іноземного органу про здійснення батьківських прав, відновлення здійснення батьківських прав у випадку неправомірного вивезення дитини виконується відповідно до Європейського законодавства 1980 року Конвенції про визнання та виконання рішень щодо опіки над дітьми та про відновлення опіки над дітьми, яка була укладена в Люксембурзі 20 травня 1980 року. Коли рішення про здійснення батьківських прав перебуває в процесі визнання та/або виконання відповідний суд негайно повідомляється, а суддя повинен винести рішення протягом місяця після повідомлення. Він підлягає оскарженню в апеляційному суді Софії, рішення якого є остаточним.

Процедура також застосовується до заяв про визнання та виконання рішень, виданих після відібрання дитини, якщо рішенням вважається, що відібрання є незаконним.

 

Джерело – Дитина МАЄ ПРАВО