Батьківська відповідальність — це право та обов’язок батьків. Вона охоплює догляд за неповнолітньою дитиною, управління майном дитини та представництво дитини в будь-якій справі, угоді чи судовому процесі, що стосується дитини чи майна дитини. Отже, батьківська відповідальність забезпечує захист особистих і майнових прав неповнолітніх.

Батьківська відповідальність здійснюється спільно двома батьками. Будь-яке рішення батьків щодо здійснення батьківської відповідальності повинно прийматися з урахуванням інтересів дитини.

Якщо будь-який із батьків не в змозі виконати батьківську відповідальність, з практичних причин (госпіталізація, ув’язнення) або з юридичних причин (правоздатність), на цей період право зберігається, але батьківська відповідальність здійснюється виключно другим із батьків.

 

Якщо жоден із батьків не може реалізувати батьківську відповідальність, неповнолітня дитина переміщується під опіку, а батьки зберігають за собою право навіть не маючи можливості його використовувати.

У разі розлучення або роздільного проживання у шлюбі та за умови, що обидва батьки є живими, питання про батьківську відповідальність вирішується судом, якщо батьки не досягли згоди. Батьківська відповідальність може бути присуджена одному із батьків або, якщо вони одночасно погоджуються та фіксують місце проживання дитини, вона знаходиться під спільною опікою батьків. Також суд може розділити здійснення батьківської відповідальності між батьками або надати його третій особі.

 

!Суд при визначені здійснення батьківської відповідальності у випадках розлучення або окремого проживання буде враховувати будь-які угоди між батьками, але такі угоди не є обов’язковими для суду. Сторонами подається документ, складений зацікавленими сторонами, в якому викладено угоду між ними. Це прямо передбачено законом у випадках розірвання шлюбу за взаємною згодою батьків з неповнолітніми дітьми, у разі чого письмовий договір між батьками, що опікуються своїми дітьми повинні бути подані до суду.

 

В інших випадках батьки можуть домовитись про розподіл батьківської відповідальності, не дотримуючись будь-якої формальної процедури, наприклад, один з батьків може мати опіку над дитиною, а інший може управляти майном дитини та представляти її інтереси.

 

Медіація є поширеним альтернативним засобом вирішення спорів.

 

Якщо батьки не згодні з певною проблемою під час виконання батьківських обов’язків та звертаються до суду, суд може вирішити лише це питання. Це може бути будь-яке питання, якщо воно викликає розбіжності між батьками, кожен з яких зберігає свою власну думку, щодо найкращих інтересів дитини. Наприклад, вибір імені, згода на хірургічне втручання або це може бути незначним питанням яке, однак, батьки вважають достатньо важливими для винесення на суд.

Якщо суд вирішує, що один із батьків має виключно опіку над дитиною, чи означає це, що він чи вона можуть розв’язувати всі питання, що стосуються дитини, без попереднього консультування з іншим із батьків?

Так, оскільки питання включає обсяг опіки над дитиною, наданій одному з батьків. Батьки завжди можуть вирішити не приймати рішення суду про надання одноосібної опіки одному із батьків. Навіть після того, як суд виніс рішення, вони можуть погодитися застосовувати угоду яка надає роль у догляді за дитиною іншому із батьків, якщо ця домовленість відповідає найкращим інтересам дитини.

 

!Якщо суд вирішує, що батьки мають спільну опіку над дитиною, що це означає на практиці?

 

Це означає, що рішення, пов’язані з доглядом за дитиною, повинні прийматися батьками спільно.

 

Компетентний суд у сімейних спорах завжди є судом першої інстанції. Заява та документи, що є підставою для подання заяви подаються до суду, а копія має бути подана відповідачеві.

Суд першої інстанції розв’язує питання відповідно до спеціальної скороченої процедури, викладеної у статтях 681 (B) та (C) Цивільного процесуального кодексу. Внаслідок персонального характеру спорів, пов’язаних з батьківською відповідальністю, суд застосовує певні положення з процедури у шлюбних справах, а також правила з процедур позасудової юрисдикції щодо органу розслідування та взяття доказів за власною ініціативою. Коли спори, пов’язані з виконанням батьківської відповідальності, пов’язані з будь-яким із сімейних спорів, зазначених у статті 592 (1) Цивільного процесуального кодексу (наприклад, про розірвання шлюбу та скасування шлюбу) або спори, зазначені у статті 614 (1) Кодексу (наприклад, визначення батьківства), суд повинен застосувати процедуру, викладену у статтях 598-612 та 616-622 Кодексу. Негайні питання можуть бути вирішені за допомогою тимчасових заходів (ασφαλιστικά μέτρα) а надзвичайні ситуації тимчасовою забороною (προσωρινή διαταγή).

 

Рішення суду про батьківську відповідальність може бути скасовано або змінено, якщо відбулися зміни в обставинах. В іншому випадку рішення про батьківську відповідальність може бути оскаржене будь-якими звичайними судовими засобами правового захисту (апеляція з питань фактів і права), відповідно до звичайних вимог.

 

Рішення, що стосується батьківської відповідальності, підлягає виконанню згідно зі статтею 950 Цивільного процесуального кодексу. Воно накладає зобов’язання та розв’язує питання про батьківську відповідальність, опіку над дитиною, про контакт, повернення (відібрання) дитини, або визначає умови для контакту.

Рішення, про відібрання або повернення дитини, вимагає діяти відповідно до рішення суду. У разі невиконання рішення суду, він може передбачити автоматичне стягнення штрафу у розмірі до !50 000 євро заявнику (що вимагає відібрання або поновлення порушених майнових прав дитини), або тимчасового тримання під вартою до одного року, або обох покарань разом. Перешкоджання реалізації права на особистий контакт дитини з одним із батьків, рішення про контакт може загрожувати особі, яка перешкоджає такому контакту, фінансовим покаранням та затриманням.

Рішення суду про батьківську відповідальність, видані в інших державах-членах, автоматично визнаються грецькими адміністративними органами. Грецькі суди можуть приймати рішення про обґрунтованість іноземного судового рішення і можуть відмовити у визнанні рішення про батьківську відповідальність, якщо це суперечить внутрішній державній політиці з забезпечення найкращих інтересів дитини; або воно не узгоджується з пізнішим рішенням, що стосується батьківської відповідальності, виданим грецьким судом. Крім того, якщо вони мають юрисдикцію відповідно до Регламенту Ради (ЄС) № 2201/2003 на підставі місця проживання дитини, грецькі суди, як суди держави-члена, в якій вимагається визнання, можуть розв’язати питання батьківської відповідальності по-різному, надаючи своє власне рішення у справі, без попереднього вивчення юрисдикції держави-члена походження та обов’язкового характеру її рішення.

Відносини між батьками та дитиною регулюються наступним порядком: (1) закон останнього спільного громадянства; (2) закон їхнього останнього спільного звичайного місця проживання; (3) закон громадянства дитини.

 

Джерело – Дитина МАЄ ПРАВО