Вже у віці 4-5 років (а у когось й раніше) у дитини з’являються питання, пов’язані зі смертю. Що таке смерть? Коли і чому люди вмирають? Помре чи хтось із батьків?

У малюка може з’явитися тривога за своїх близьких і себе. Навіть якщо малюк не озвучує своє занепокоєння вголос, він може почати себе дивно вести. Наприклад, не відпускати маму з дому, погано спати і бачити кошмари.

Ці страхи можуть з’явитися після смерті домашнього вихованця або ж когось із близьких. Як пояснити дитині – що таке смерть, при цьому, не доставивши їй зайвих переживань? Про те, як це зробити максимально дбайливо, розповідає психолог БО «Інша» Ольга Мельницька.

 

Як говорити з дітьми про смерть?

Для дитини важлива емоційна складова будь-якого питання. Головне, найчастіше, не те, що ви говорите, а як ви це робите.

Якщо вам доводиться говорити зі своєю дитиною про смерть, не забувайте про інтонацію. Якщо ви будете плакати і з тугою говорити про смерть близької людини або домашнього вихованця, це ніяк не допоможе дитині легше сприйняти інформацію. Візьміть себе в руки, заспокойтеся, розслабтеся.

Не дайте дитині зрозуміти, що щось не так. Нехай для неї інтонація розмова не буде лякаючою, а просто інформативною, буденною. Говоріть так, як ніби смерть – це справа, яка незмінно зустрічається в житті кожної людини, і нічого страшного в цьому немає.

Але при цьому ви не повинні здаватися холодними і байдужими, інакше малюк вирішить, що з ним щось не так. Адже він переживає, а значущий дорослий знецінює його емоції.

Відповідайте на всі поставлені дитиною питання, не йдіть від відповіді на них. Після розмови повинно залишитися відчуття завершеності як у вас, так і у вашого малюка. Не завжди дитина може чітко сформулювати свої питання. Потрібно бути спостережливим і спробувати самим зрозуміти, що її хвилює.

Дітей заспокоює інформація про те, що люди вмирають колись потім. Якщо малюкам говорити, що смерть приходить після того, як людина виростає, живе, народжує дітей, няньчить онуків і тільки потім вмирає, вони не будуть її чекати як неминучість.

 

Смерть – це «назавжди»?

Таке поняття, як «назавжди» маленькі діти ще не розуміють. Для них назавжди – це не назавжди, а на якийсь час. Коли вони дізнаються про смерть людини або вихованця, їм ще важко усвідомити, що ця людина більше не потребує їжі, сонячного світла, турботи, спілкування. У дитини виникає бажання і далі спілкуватися з померлим. Якщо дитина знає, де похований померлий чоловік, з яким вона була знайома за життя, то нормальним буде, якщо виникне бажання відвідати це місце, можливо, принести що-небудь.

Не варто за це лаяти дитину. Потрібно спокійно, можливо що не один раз, пояснити, що смерть – це такий стан, коли людині (або тварині) вже нічого не треба. Пояснити, що назавжди – це назавжди, безповоротно, і по-іншому вже не буде.

Якщо ви сповідуєте будь-яку релігію, то можете говорити про смерть з цієї позиції. Багатьом дітям легше знати, що після смерті люди стають просто невидимими, що залишається душа або, що є можливість перевтілення. Часто діти фантазують про те, в кого перетворяться після смерті, і як вони будуть жити на небі.

 

Приховувати чи смерть близької людини?

Якщо у вашій родині сталося горе, і хтось із близьких помер, важливо не приховувати втрату від дитини. Може бути так, що у малюка склалися теплі і довірчі відносини з тим, кого вже немає в живих.

Тим важливіше не приховувати від дитини правду. Адже, якщо ви приховаєте від неї факт смерті, це може привести до ще більших страхів і непотрібних домислів. Не потрібно брехати і говорити, що людина ще в лікарні, наприклад. Адже це неправда і страхи від цього тільки посилюються.

Потрібно визнати, що бажання приховати смерть, більшою мірою походить не від того, що ми не хочемо травмувати дитину, а від того, що не хочемо самі пережити це знову, ще раз говорити про це і визнавати те, що сталося реальністю, від якої не втекти.

У дитини уявлення про смерть досить розмите. Так, вона може відрізнити живе від неживого з ранніх років, але незворотність події їй ще не ясна. На тлі тих же мультфільмів, де смерть не є абсолютним кінцем, де померлий герой може знову з’явиться, дитина сприймає її інакше, ніж дорослий.

 

Як діти реагують на смерть близьких?

Реакція дитини на таку подію може бути різною. Не варто переживати, якщо дитина не реагує емоційно і відкрито. Для неї – це не до кінця усвідомлена подія, вона не здатна ще реагувати як доросла. Можливо, вона почне часто говорити про померлого, згадувати, як вони спілкувалися, розпитувати про нього.

Але якщо ви помічаєте, що малюк почав гризти нігті, кусати губи, мочитися в ліжко, став дратівливий і плаксивий, то, швидше за все, ступінь його переживань глибше, ніж ви думаєте і вам варто звернутися за допомогою до фахівця.

Всі діти, як і дорослі, реагують на смерть по-різному. І часто ми за своїм горем не бачимо переживань маленької людини. Дитячі психологи в змозі зрозуміти, що відбувається, і дати поради батькам, як чинити в цьому випадку.

 

Автор – Наталя Блок

Джерело – svitmam.ua