Дефіцит любові в дитячому віці формує ПОРОЖНЕЧУ в житті дорослої людини. Не задоволена потреба нікуди не зникає, вона далеким і нав’язливим відлунням і яскравою фігурою відгукується з минулого і дає про себе знати в сьогоденні.

 

Потреба в ЛЮБОВІ формує:

БЕЗПОРАДНІСТЬ – позицію жертви, упокорювання на шкоду собі, підпорядкування, ігнорування себе, надмірне страждальне терпіння і нездатність що небудь міняти у своєму житті.

ВОРОЖІСТЬ – агресивна поведінка, де дитина або дорослий мстить оточенню за Нелюбов. Бажання карати інших за власну порожнечу і власне страждання.

ІЗОЛЯЦІЮ – бажання сховатися і не висовуватися, не проявляти себе, щоб не бути уразливим, бути тихонею, бути непомітним, ізолюватися і продовжувати боятися відчуження і відкидання оточення.

Три дороги ведучі в ПОРОЖНЕЧУ.

 

Яку дорогу людина для себе вибере, залежить від особливостей її темпераменту, від впливу оточення і від рівня рефлексії, писала про це К. Хорні.

Буває так, що людина усе своє життя витрачає на заповнення своєї ПОРОЖНЕЧІ: пошук надмірного визнання, захопленість сексуальними зв’язками, переїдання, релігійний фанатизм, колекціонування, різного роду залежності, і намагаючись покласти відповідальність за свій дефіцит любові на оточуючих.

Власний невроз сформований від раннього дефіциту любові не дає можливості Любити іншого, не надає права власним дітям жити своїм життям. Тривога від порожнечі, страх відкидання і жадання любові спотворюють особу, формуються дефекти характеру від деспотизму до надмірного бажання подобатися іншим.

Так важливо обернуться до себе обличчям, звернути увагу на свій спосіб поводження з життям, на свої потреби і навчиться любити себе не провалюючись в егоїзм. Сміливо ризикнути узяти відповідальність за своє життя ПЕРЕЖИВАЮЧИ його. Не варто лякатися своїх справжніх почуттів, варто розглянути їх, визнати їх існування і почати ЖИТИ власним життям!

 

Автор – психолог Наталя Простун