“Нагодуй, навчи, відпусти” – так кажуть мудрі люди про виховання дітей.
Звісно, батьки несуть відповідальність за свою дитину під час виховання, оберігають від небезпек і вчать, що добре, що погано. І все ж, первинна задача батьків – бути підтримкою і водночас навчити дитину бути самостійною, а це дуже поступовий процес, і сепарація відбувається роками, аж доки повнолітня людина не починає нести відповідальність за своє життя сама і приймати рішення відповідно до того, що вона вважає добрим для себе.
Якщо не давати дитині змоги вчитися самостійності, повністю не зважати на її думки й бажання, не дозволяти брати участь у важливих рішеннях щодо неї самої і все вирішувати й робити за неї – то звідки цьому вмінню раптом взятися у 18 років?
Дитина – це перш за все особистість, зі своїми смаками й вподобаннями, які варто враховувати, щоб дитина вчилася чути себе, свої бажання, бачити свої можливості й свої обмеження, розуміти куди рухатися.
Батьки можуть бути поряд, допомагати приймати важливі рішення, пояснювати дії й наслідки, і все ж не робити все за дитину – принаймні, не робити це завжди.
Згадайте, як дитина вчиться ходити: спочатку батьки носять її на руках (ходять замість неї), потім йдуть поряд і тримають за руку аби не впала, і аж потім дитина крокує сама, і радіє цьому!
Що сказати дитині замість “Так краще для тебе! Ми краще знаємо!” – Підказками ділиться психолог Antonina Oksanych.
Джерело – НеБийДитину
Ілюстрація – Natalia Bida
