Для того, щоб стати добре адаптованою до дорослого життя людиною, не обов’язково мати ідеальне дитинство. Воно лише може бути, як казав Д.Віннікотт, “достатньо хорошим” дитинством.

 

В такому дитинстві задовольняються основні, найважливіші потреби дитини:

• базова безпека,
• зв’язок з іншими,
• самостійність,
• здорова самооцінка,
• самовираження,
• реалістичні обмеження.

 

(Примітка: базові потреби не дорівнює “усі забаганки” дитини. Дорослий не мусить виконувати усі бажання, але й засуджувати бажання дитини не варто – вона має право бажати й мріяти про будь-що, а вже реалістичність та пріоритетність для втілення визначається разом з дорослим. Тому й кажемо: “Розумію, ти хочеш цю машинку… Та зараз ми не можемо її купити – можемо зробити це наступного тижня” або “можемо замість неї купити зараз ось це, хочеш?” або “На жаль, ні, ми не можемо це собі дозволити, мені шкода що тебе це засмучує, іди обійму”).

 

Так от. Якщо задоволені основні потреби, то зазвичай психологічно дитина розвивається успішно. Проблеми з’являються, коли в задоволенні цих потреб виникає серйозна нестача.

Тож пам’ятаймо про базові потреби дитини (і про свої не забуваймо), щоб виховати гідних самостійних людей, що зможуть реалізувати свої таланти й будувати здорові стосунки з іншими людьми.

 

Інформація на основі книги “Reinventing Your Life” by Jeffrey E. Young, Janet S. Klosko.

 

Джерело – НеБийДитину 

Ілюстрація: sgwmscog.com