- Наша дисципліна базується на покаранні, а не навчанні
Справжня мета дисципліни – навчити дітей бути кращими, але часто ми виховуємо на автопілоті й спрямовуємо занадто багато уваги покаранню, що воно стає кінцевою метою. Тому під час виховання запитайте себе, яка ваша справжня мета?
- Ми вважаємо, що під час виховання не можна бути ніжними й турботливими
Насправді це реально. Не слід недооцінювати сили впливу ніжного тону під час обговорення з дитиною поведінки, яку хотіли б змінити.Безумовно, треба бути стійкими та послідовними, одночасно виявляючи теплоту, любов і повагу.
- Ми плутаємо послідовність із жорсткістю
Послідовність – виховання незмінними та зрозумілими методами, щоб діти знали, чого ми від них очікуємо. Це не означає беззаперечного дотримання списку непохитних правил. Тому іноді можна і варто робити винятки.
- Ми забагато говоримо
Коли діти знервовані і не хочуть слухати повчання, варто просто помовчати. Чим більше ми говоримо, тим більше загострюється і так непроста ситуація. Краще використовувати більше невербальних засобів спілкування – обійняти дитину, поплескати по плечу, усміхнутися чи поспівчувати мімікою. І лише тоді, коли дитина заспокоїться, розпочати розмову.
- Ми надаємо забагато значення поведінці,а не причині її появи
Погана поведінка дітей – це зазвичай лише симптоми. І вони з’являтимуться знову, якщо не знайти причину такої поведінки.
- Ми забуваємо звертати увагу на те, як ми звертаємось до наших дітей
ЩО ми говоримо нашим дітям – безумовно, вагома річ. Але не менш важливо і ЯК ми це робимо. Хоч це й нелегко, ми повинні намагатися бути добрими та висловлювати повагу щоразу, коли спілкуємось з дітьми.
Далі буде…
Частина 2 – 6 помилок у вихованні, яких припускаються навіть найкращі батьки (Частина 2)
На основі книжки “Досить істерик!” дитячого психіатра Деніела Сігела та підліткової психотерапевтки Тіни Брайсон.
Джерело – НеБийДитину
