- Ми говоримо, що діти не повинні відчувати сильних чи негативних емоцій
Слід запевнити дітей, що ми готові бути поряд завжди, навіть тоді, коли вони поводяться вкрай нечемно. Навіть заперечуючи певну поведінку чи спосіб висловити якісь почуття, ми маємо погоджуватись з дитячими емоціями.
- Коли наша реакція неадекватна, діти зосереджують увагу на ній, а не на своїх вчинках
Коли ми сваримо дітей, караємо або неадекватно реагуємо, єдине, про що думають наші діти – які ми злі та як несправедливо, на їхню думку, вчинили. Тому варто зробити усе можливе, аби не зробити з мухи слона. Дайте собі час заспокоїтись перед тим, як відреагувати на поведінку дитину.
- Ми не виправляємо власну поведінку
Вибачення – найкращий вихід із конфліктних ситуацій з дітьми, коли ми не були здатні тримати себе в руках і перетнули межу поваги та спокою.
- Ми встановлюємо правила в емоційний реактивний момент, а потім розуміємо що перегнули палицю
Так, ніхто не ідеальний. Але головне – виправити ситуацію, визнати свою помилку і дати собі й дитині “другу спробу”.
- Ми забуваємо, що іноді діти потребують нашої допомоги, щоб знайти правильне рішення чи заспокоїтись
Так, діти можуть бути нездатними самостійно і негайно заспокоїтись. І це лише означає, що слід втрутитися й допомогти із пошуком вдалого рішення.
- Ми зважаємо на наше оточення, коли виховуємо
Іноді ми надаємо великого значення думці інших людей. Але для дітей буде несправедливо виховувати їх інакше, аніж завжди, коли ще хтось за цим спостерігає.
Далі буде…
Перша частина публікації: 6 помилок у вихованні, яких припускаються навіть найкращі батьки (частина 1)
На основі книжки “Досить істерик!” дитячого психіатра Деніела Сігела та підліткової психотерапевтки Тіни Брайсон.
Джерело – НеБийДитину
