Сум – дуже важлива емоція, яка допомагає людині адаптуватися: пережити відсутність чогось важливого поряд та прийняти те, що не можна змінити. Пережитий сум переростає у надію. 
Не слід знецінювати цю емоцію і не дозволяти дитині її переживати: “Ну що ти придумала! Немає з чого сумувати!”
Батьки щиро вважають, що такі слова мають заспокоїти дитину, але насправді, діти відчувають себе непочутими. 
Сум швидше проходить, коли поряд є людина, котра може розділити з дитиною її почуття. 
Наприклад, коли малеча сумує за мамою, вихователька чи няня може підтримати почуття дитини: “Ти сумуєш, сумувати – природньо, коли ми розлучаємося із близькими. Мама також про тебе думає! Давай зробимо подарунок для мами!”.

Автор – психолог Антоніна Оксанич

Ілюстрація – Natalia Bida